Знаходимо зв'язний текст

Дитина вже знає, що текст будується за допомогою речень, які, залишаючись самодостатніми та цілісними синтаксичними одиницями із завершеною думкою, мають певний звʼязок. При цьому речення завжди якось повʼязуються між собою. Попередні завдання були присвячені смисловому рівню звʼязку – загальній темі та основній думці тексту. Ця ж вправа повертає до того, як такий звʼязок виражається у реченнях, тобто до використання займенників, особливих сполучників та інших слів, які встановлюють звʼязок між реченнями. Отже, на екрані перед дитиною на кожному етапі міститься зображення відразу двох текстів. Один з них звʼязний – тобто всі засоби звʼязку між реченнями вжито правильно. Інший відрізняється неграмотним використанням таких засобів або їх відсутністю. Над ними є робоче поле, і дитина, визначивши правильно оформлений текст, має вписати туди його заголовок. Учень має прочитати кожен текст та визначити його звʼязність, що досить просто: такий текст простіше прочитати та зрозуміти його тему й основну думку, до якого б типу він не належав. Якщо ж говорити конкретніше, то у таких текстах, наприклад, коли в першому реченні є іменник, то в другому (а не навпаки) знаходиться займенник, котрий має на нього вказати, не називаючи. Сполучники знаходяться не в хаотичному порядку, і навіть якщо текст маленький, все рівно його можна розділити на зачин, основну частину та кінцівку, навіть якщо кожна з цих частин розміщається лише в одному реченні. При цьому кожен текст супроводжує малюнок, який зображає те, про що в тексті говориться. Для звʼязного він – просто ілюстрація, яка доповнює тему. Для того, де звʼязок між реченнями не дуже добре виражений, цей малюнок стає підказкою для того, щоб правильно зрозуміти, про що там говориться.