Знаходимо займенники у тексті

Вивчення кожної нової частини мови починається з вправи, у ході виконання якої необхідно цю частину мови знайти у тексті. Таким чином учень згадує особливості слів, що належать до цієї частини мови, а крім того відбувається умовна переорієнтація – якщо досі дитина у будь-якому тексті автоматично шукала, скажімо, дієслова, то тепер відразу шукатиме займенники – цій частині мови присвячено дану вправу. На екрані на кожному етапі завдання міститься новий міні-текст. Той містить два-три поширених речення. У кожному є як мінімум один займенник. Завдання, яке ставиться перед школярем, полягає у тому, щоб знайти їх та виділити. Коли дитина зробить це з усіма словами, що належать до даної частини мови, то пройде на новий етап вправи до іншого короткого тексту, який завжди супроводжується малюнками. Займенник – самостійна частина мови, яка належить до іменникової підгрупи і грає свою особливу роль у спілкуванні. Займенники не називають предмети чи якості, а лише вказують на них. Не дарма ця частина мови має саму таку назву. Займенники використовуються саме для того, щоб заміняти собою ті чи інші слова – здебільшого іменники, однак, нерідко вони замінюють й прикметники та числівники. При цьому відповідають на питання інших частин мови іменникової підгрупи: «хто?», «що?», «який?» тощо. Щоб зрозуміти, що перед дитиною знаходиться саме займенники, необхідно проаналізувати лексичне значення цього слова, якщо воно не «належить» тому чи іншому поняттю, явищу, ознаці, а може використовуватись і для позначення чогось іншого, а крім того це слово просто вказує на предмет, ознаку або кількість, то воно є займенником.