Опис завдання
У будь-якого слова, яке належить до самостійних частин мови, окрім прислівника, є своя початкова форма. Чому «окрім прислівника»? Бо вони єдині з усіх самостійних частин мови не змінюються граматично і не мають жодної граматичної категорії, натомість маючи велику кількість різновидів за значенням. Початкова форма іменника – це слово, що має форму однини та називного відмінка. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься знаходити початкову форму іменника. На екрані перед дитиною міститься зображення кількох повітряних кульок. Всі вони різнокольорові, тож виглядає екран, певною мірою, навіть святково. На кожній кульці – своя словоформа. Корінь один, значення одне, загалом слово – одне й те саме. Відмінність між ними полягає у граматичних категоріях. Серед всіх них школяр має знайти іменник у початковій формі, тобто в називному відмінку однини. Для цього дитина аналізує кожну форму по черзі. Спочатку, якщо це потрібно, дитина задає до слова необхідні питання. Називаний відмінок відповідає на питання «що?» або «хто?», форма однини називає, звісно, лише один предмет. Коли школяр знаходить потрібну словоформу, то проходить на наступний етап до аналогічного випадку. З часом, рухаючись між етапами завдання, дитина поступово навчається знаходити початкову форму іменника «на око». У цьому може допомогти морфемний склад слова. Існують закінчення та навіть суфікси, характерні для родового, давального, знахідного, орудного, місцевого та кличного відмінків. Вчити їх на памʼять не має сенсу, адже дитина сама навчиться їх впізнавати, коли отримає певний практичний досвід – якраз такий, який пропонує це завдання.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
