Опис завдання
Досі дитина займалась підбором відмінкової форми слова під контекст. Ця вправа дещо розширює простір роботи. На цей раз учень працюватиме з великою кількістю різних словоформ, намагаючись зʼєднати їх саме з тими відмінками, яким вони відповідають. На екрані перед дитиною міститься зображення двох стовпчиків, які будуються із вказівників. На першому – назви всіх відмінків в українській мові: називного, який є початковим, родового, давального, знахідного, орудного, місцевого та кличного. З іншого боку знаходяться словоформи одного й того самого слова. Дитина бачить їх всі, тож може оцінити, наскільки зовні вони відрізняються. Може здатись, що різниця між подібними спільнокореневими словами та словоформами одного слова не така вже й значна, хоча суть, тобто лексичне значення, у словоформи не змінюється, тоді як спільнокореневі слова – різні одиниці мови. Словоформи розкидано по стовпчику хаотично. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб перемістити їх таким чином, аби вони знаходились напроти тих відмінків, яким відповідають. Для цього необхідно дитині проявити як послідовність, так і уважність. Спочатку учень має знайти форму називного відмінка. Це найпростіше, адже вона є початковою, бо відповідає на питання «хто?» або «що?». Після цього залишається опрацювати на одну словоформу менше. Поступово рухаючись від відмінка до відмінка, дитина розставляє словоформи по своїм місцям – і після цього проходить на наступний етап завдання до іншого слова, яке доведеться опрацювати подібним способом. Головне у виконанні даної вправи – це правильно ставити питання до слів та не заплутатись у різноманітті словоформ.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
