Опис завдання
Числівники не дарма відносять до іменникової підгрупи самостійних частин мови, адже синтаксично числівники повʼязуються з іменниками, описуючи кількість тих предметів, які вони називають. Утворюються словосполучення, де головне слово – іменник, а залежне – числівник, який відповідає на традиційні для себе питання «скільки?» або «котрий?». При цьому слова в даних словосполученнях мають поєднуватись граматично, тобто правильно узгоджуватись. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься саме у цьому узгодженні. На екрані перед учнем міститься зображення цифри, яка означає кількість предметів, а поряд з нею – іменник, який ці предмети називає. Дане слово надається у початковій формі, тобто у називному відмінку однини. Якщо цифра передає будь-яке інше число, окрім одиниці, то даний іменник треба перевести у форму множини. Після цього необхідно використати потрібну форму числівника, що буде узгоджуватись з даним іменником. Наприклад, якщо початково вираз виглядає «6(олівець)», то перекласти його у форму правильного словосполучення слід таким чином «шість олівців». За допомогою цього прикладу можна переконатись: числівник спонукає іменник прийняти ту чи іншу відмінкову форму. Дитина не має жодних варіантів відповіді. У робочі зони під наведеним виразом дитина має сама вписати правильне словосполучення, елементи якого відповідно узгоджені. Опиратись учень може лише на власні знання граматичних форм іменників й числівників, а також – на мовний досвід. Коли школяр впише словосполучення у правильній формі, то пройде на наступний етап завдання, де треба виконати аналогічні дії з іншим виразом.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- впізнає серед слів числівники, ставить до них питання «скільки?», «котрий?», «котра?», «котре?», «котрі?»;
- правильно вимовляє і пише числівники, передбачені програмою, форми родового відмінка числівників 50-80 та на позначення дат;
- ставить питання до кількісних і порядкових числівників;
- вживає правильні форми числівників для позначення часу;
- будує словосполучення з числівникам.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
