Опис завдання
Ця вправа продовжує роботу над переносним та прямим значенням, однак, цього разу акцент уваги дитини трохи зміщується, що робить це завдання більш цікавим для виконання. Деякі слова, як вже знає учень, цілком можуть використовуватись у прямому та переносному значеннях. Пряме значення – це те, що здебільшого має на увазі людина, коли просто вимовляє це слово саме по собі, поза контекстом. Наприклад, «золотий» означає назву матеріалу, з якого було зроблено предмет. Переносне значення з'являється завдяки асоціаціям, котрі повʼязані з цим словом. Переносне значення ніби вторинне, однак, воно допомагає втілити образне мислення, що надає мовленню більшої специфіки та виразності. Скажімо, «золоті руки» є таким словосполученням, адже те, що виготовлено із золота, є цінним; відповідно руки, які порівнюють із золотом, більш майстерні, вмілі. На екрані перед дитиною міститься зображення словосполучення, де прикметник вжито в переносному значенні. Під ним знаходиться той самий прикметник, але вже без іменника. Під парою словосполучень, одним повним і одним неповним, міститься кілька іменників. Серед них треба вибрати один такий, який можна додати до неповного словосполучення і таким чином доповнити його, завершити і зробити це таким чином, аби прикметник було використано у прямому значенні. Дитина аналізує всі варіанти, подумки підставляє кожен та порівнює, як змінюється значення прикметника в залежності від іменника, з яким він повʼязується. Коли школяр знаходить потрібний, то виділяє його – і проходить на наступний етап, де буде аналогічна пара висловів, однак, прикметник буде вже іншим. Перед цим дитина має можливість порівняти однакові прикметники, які набувають різних значень в залежності від контексту.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів;
- добирає до поданого прикметника 2-3 синоніми, антоніми;
- пояснює і вживає у мовленні прикметники у прямому і переносному значеннях;
- змінює прикметники за числами та родами;
- визначає рід і число прикметника за родом зв’язаного з ним іменника та за характерним закінченням;
- зіставляє і розрізнює відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м’який приголосний основи;
- визначає відмінки прикметників за відмінками іменників;
- дотримується правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький;
- вживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується м’якої і пом’якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини.
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця розрізняє та використовує прикметники, впізнає прикметники в реченні та розрізняє за тлумаченням; розуміє ступені порівняння прикметників, змінює прикметники за родами і числами, правильно використовує прикметники за розрядами (відносні, якісні, присвійні), розуміє взаємодію прикметника з іменником, вживає та розуміє лексичні конструкції з прикметниками.
Учень/учениця розуміє різницю між офіційним та неофіційним використанням мови; визначає пряме і переносне значення слів і фраз з використанням контекстних підказок.
