Вживаємо присвійні займенники правильно

Займенники здебільшого сприймаються учнями саме як слова, які заміняють іменники, однак, це – лише частина тої ролі, яку відіграють у мовленні. Насправді вони урізноманітнюють контекст, не допускають тавтології, роблять акцент на чомусь, а з практичної точки зору – замінюють не лише іменники, а й прикметники та числівники. Це пояснює, чому існує так багато різновидів займенників. Зокрема, є так звані присвійні займенники – такі, що відповідають на питання «чий?», «чия?», «чиє?», «чиї?» у різних відмінкових формах – тобто на традиційні питання прикметників. Мета присвійних займенників – вказати на те, кому або чому належить обʼєкт обговорення. В українській мові їх існує кілька, і ця вправа присвячена саме їм. На екрані перед дитиною є зображення офісного комунікатора, на якому є кілька іменників. Поряд на робочій зоні, що оформлена як дошка з проектом, міститься кілька присвійних займенників. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб перенести ці займенники до іменників таким чином, аби вони відповідали одне одному, ефективно узгоджуючись та повʼязуючись у словосполучення. Для цього вони мусять мати один й той самий рід, число та відмінок. Коли школяр розподілить всі присвійні займенники по іменниках, то пройде на наступний етап завдання до подібного випадку. Ця вправа містить один важливий і цікавий факт. Слово «їхній» дійсно є в українській мові. Його вживання не просто є нормою, а й залишається єдиним варіантом відповіді на питання «чий?». Інший займенник «їх», з яким названий вище плутають, теж є, але відповідає він на інші питання, і за допомогою спеціальної активної кнопки дитина може дізнатись деталі вживання обох цих слів.