Опис завдання
Прислівники – це самостійна частина мови, яка означає ознаку дії, стану або іншої ознаки та відповідає на велику кількість питань, серед яких: «як?», «де?», «коли?», «яким чином?» та інші. Прислівники не змінюються граматично, окрім хіба зміни за ступенями порівняння, але на це здатне не кожне слово, що належить до даної частини мови – все залежить від його лексичного значення. Різноманіття прислівників є досить великим. У ході виконання цього завдання дитина побачить, як вони поєднуються у реченні. Вже відома учневі особливість слів, що належать до цієї частини мови, полягає у тому, що прислівники не змінюються граматично, відповідно вони ніяк не узгоджуються з дієсловами, яких вони описують. На екрані перед дитиною міститься зображення двох речень. Кожне винесено у свою окрему робочу зону. Учень аналізує обидві синтаксичні конструкції та вибирає ту, де є однорідні прислівники. Однорідні – тобто такі, котрі, маючи різне лексичне значення, грають однакову синтаксичну роль. Для того, щоб знайти їх, школяр аналізує речення, відшукує дієслово та ті слова – які його описують. Якщо їх два і більше – то це однорідні прислівники. Вони мають відповідати на питання «як?», «де?», «коли?», «яким способом?», «чому?» тощо. При цьому прислівники мають характерні для них суфікси, наприклад, у словах «тихо», «мило», «стрімко» це суфікс «о», а от закінчень прислівники не мають. Ще один спосіб їх знайти в реченні полягає у тому, що між однорідними членами має бути або кома або особливий поєднуючи їх сполучник типу «і», «й», «та» тощо. Дитина знаходить пару слів, між якими вони є, і аналізує їх. При цьому важливо однорідні прислівники не переплутати з однорідними іменниками, прикметниками тощо. Такі своєрідні «пастки» у реченнях будуть.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- розрізнює серед поданих слів прислівники; знає їх основну граматичну ознаку – незмінюваність; ставить до них питання, зв’язує їх із дієсловами в словосполученнях, вводить у речення, поширює речення найуживанішими прислівниками;
- добирає до поданого прислівника синоніми й антоніми;
- будує і відрізняє речення з однорідними членами, вираженими прислівниками;
- пояснює значення прислівників у тексті;
- вибирає з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує прислівники, має уяву про групи прислівників за значенням і роллю у реченні, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними їхніми типами.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
