Опис завдання
Синонімія – явище, при якому кілька слів, які відрізняються за написанням та звучанням, мають відносно близьке лексичне значення. Ці слова не є спільнокореневими або історично повʼязаними у більшості випадків, але у деяких контекстах вони можуть взаємно заміняти одне одного. Синонімія властива всім словам, що належать до самостійних частин мови, в тому числі і для прислівників. Прислівники – слова, які означають ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки, відповідаючи на питання «як?», «де?», «коли?» тощо. Вони не змінюються граматично, не маючи закінчення, але відсутність різноманіття граматичних форм компенсують кількістю. На екрані перед дитиною на кожному етапі міститься зображення двох робочих зон. На одній – набір прислівників, різних за лексичним значенням, однак тематично повʼязаних. Серед них виділяються синоніми, тобто слова дійсно близькі, хоча не обовʼязково повністю тотожні. Інша робоча зона порожня. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб перенести до порожньої робочої зони прислівники-синоніми. Коли школяр це зробить, то пройде на новий етап, де аналогічним чином треба буде опрацювати інший набір прислівників. Учень має сам зрозуміти, які з наведених слів є синонімами. Складність у тому, що всі вони тематично близькі, наприклад, повʼязані з переміщенням у просторі, але лише деякі з них можуть іноді заміняти один одного, означаючи, скажімо, неочікуваний рух або наближення. Рухаючись між етапами та встановлюючи такого роду звʼязки між словами, дитина навчиться точніше розуміти відтінки лексичного значення прислівників. А наявність персонажа, котрий знаходиться між робочими зонами, посилює інтерактивність завдання.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- розрізнює серед поданих слів прислівники; знає їх основну граматичну ознаку – незмінюваність; ставить до них питання, зв’язує їх із дієсловами в словосполученнях, вводить у речення, поширює речення найуживанішими прислівниками;
- добирає до поданого прислівника синоніми й антоніми;
- будує і відрізняє речення з однорідними членами, вираженими прислівниками;
- пояснює значення прислівників у тексті;
- вибирає з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує прислівники, має уяву про групи прислівників за значенням і роллю у реченні, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними їхніми типами.
Учень/учениця розуміє лексичне значення окремих слів та фраз; відрізняє слова з абстрактним значенням; використовує синоніми для уникнення повторень; добирає антоніми; узагальнює або конкретизує поняття і значення; добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
