Опис завдання
Прислівники входять до складу так званої дієслівної групи частин мови, тобто вони використовуються саме з дієсловами, як прикметники повʼязані з іменником. Загалом, всі самостійні частини мов групуються коло іменника або дієслова (окрім, звісно, самих іменника у називному відмінку або дієслова, які у поєднанні утворюють синтаксичну основу речення). Прислівник у більшості випадків грає роль слова, що описує дієслово. Не маючи звичайних граматичних категорій, ці слова тим не менш, розподіляються на безліч видів за лексичним значенням. Під час синтаксичного розбору речення більшість прислівників є «обставинами дії». У ході виконання цього завдання дитина буде розбиратись з роллю прислівника не стільки формально (тобто, не шукаючи його та підкреслюючи), скільки змістовно. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься нове поширене речення. Речення різні, але всі вони підібрані таким чином, що демонструють багатство можливостей для вираження ролі прислівників. Наприклад, в одній фразі їх кілька і вони – неоднорідні, тобто описують не одну й ту саму дію, а стосуються зовсім різних сторін повідомлення, яке міститься у фразі. У формулюванні завдання, що знаходиться над реченням, вказано, який саме прислівник треба знайти. Мета описується через значення. Наприклад, на одному етапі слід відшукати прислівник, що описує стан природи, на іншому – час виконання дії, на третьому – її спосіб. Прислівників кілька, а той, що грає названу роль, один. Дитина аналізує кожен прислівник та інші слова, щоб знайти потрібне. Коли школяр його виділить, то почнеться наступний етап з новим завданням та іншим реченням. Таким чином дитина знайомиться з багатством можливостей використання прислівників у спілкуванні.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- розрізнює серед поданих слів прислівники; знає їх основну граматичну ознаку – незмінюваність; ставить до них питання, зв’язує їх із дієсловами в словосполученнях, вводить у речення, поширює речення найуживанішими прислівниками;
- добирає до поданого прислівника синоніми й антоніми;
- будує і відрізняє речення з однорідними членами, вираженими прислівниками;
- пояснює значення прислівників у тексті;
- вибирає з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує прислівники, має уяву про групи прислівників за значенням і роллю у реченні, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними їхніми типами.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
