Вибираємо текст-розповідь

Ця вправа завершує цикл завдань, які присвячені текстам. Вона також завершує і маленький підцикл, який повʼязаний з конкретними текстовими типами. Якщо пара попередніх вправ були присвячені роздумам та описам, то ця зосереджує увагу дитини на тексті-розповіді. Можна сказати, що більшість текстів – це саме тексти-розповіді, тому не дивно, що ця вправа остання, адже вона ніби узагальнює ті знання та вміння, які дитина отримала й напрацювала у ході руху через цей цикл. Отже, на екрані перед школярем міститься зображення двох текстів. Один з них є неодмінно текстом-розповіддю. Мета учня полягає у тому, щоб знайти його. Після цього дитина має виділити сам текст (тож за механікою виконання завдання відрізняється від обох попередніх). Текст-розповідь називається відповідно до мети створення – його задача полягає у тому, щоб розповісти про щось, донести певну інформацію. Тематичних обмежень нема: у ньому може йтись і про людей, і про події, і про явища природи тощо. Важливо, що зміст, де, власне, відбувається розповідь, переважає над описом або роздумами, які в таких текстах теж можуть бути, якщо вони досить великі. Загалом, розповідь – це маленька історія, яка відрізняється значно більшою динамікою, а крім того вона містить багато різних елементів. Ця вправа, зосереджуючись на такому цікавому й різноманітному типі текстів, розвиває інтуїтивне розуміння мовних структур, яке приходить до дитини разом з досвідом. Кожен текст у цій вправі цікавий, тож він може заохотити учня до створення власних текстів. Адже після опрацювання завдання, де фокус уваги зміщується з різних мовних норм та правил на історії, дитина теж захоче написати щось самостійне, щось унікальне, нове та своє.