Опис завдання
Ця вправа продовжує низку завдань, які присвячені вивченню значення та ролі, яку відіграють різноманітні морфеми у складі слова. Цього разу увага приділятиметься префіксам. На екрані перед дитиною міститься зображення кількох іменників, які розташовані у стовпчик. У всіх серед них є префікси, однак, вони неповні. Річ у тому, що в українській мові є кілька зовнішньо схожих префіксів: «пре-», «пере-» та «при-». Попри наявність кількох спільних літер вони відіграють кардинально різну роль у доповненні кореня, додаючи словам різних значень, і завдяки цьому завданню дитина зрозуміє – яких саме. Паралельно зі стовпчиком іменників міститься стовпчик тлумачень. Вони розʼяснюють не значення іменників, а значення префіксів. Наприклад, для слова «престарий» даний префікс відіграє роль морфеми, яка посилює якість названої особи; для слова «прийти» відповідний префікс відграє роль морфеми, що вказує на наближення. Дитина аналізує кожне слово та співвідносить його з визначенням префікса у ньому. Місцями слід змінити саме визначення, які на початку знаходяться в хаотичному порядку – їх слід перенести так, аби вони знаходились поряд зі «своїми» словами. Після цього необхідно вписати у кожен префікс відповідну для нього літеру. Коли дитина зробить і це, то пройде на новий етап до інших слів з цими префіксами та нових тлумачень. Префікс «пре-» використовується для передачі посилення як конкретних, так і абстрактних явищ («прегарний», «превеликий» тощо), а «при-» – наближення, і не лише в дорозі («прибудова», «пристав» тощо). Завдяки виконанню цього завдання дитина не лише розбереться з цими морфемами, а й запамʼятає окремі випадки їх використання, що теж корисно для розвитку мовних навичок дитини.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.
