Опис завдання
Основна одиниця спілкування – це все ж слово, адже слова, які належать до самостійних частин мови, мають власне лексичне значення, яке існує незалежно від контексту, хоча й часто знаходиться під його впливом. Однак, при цьому за допомогою речень люди здебільшого спілкуються, а не за допомогою поодиноких слів. Слова в реченнях, як й у словосполученнях, мусять мати певний звʼязок. Цей звʼязок проявляється на багатьох рівнях. Підмет часто є іменником у називному відмінку, тоді як означення – це здебільшого прикметник. Відповідно вони є словосполученням в рамках речення, в якому частіше за все відбувається типове узгодження граматичних категорій, властивих цим частинам мови: узгодження за родом, числом та відмінком. Головне – це все ж звʼязок лексичний, який виражається як у контексті, так і на практиці в тому, що від одного слова до іншого можна поставити питання, на яке те відповідає. У ході виконання цього завдання дитина розбиратиме речення на слова, що відповідають на різні питання. На екрані перед школярем міститься зображення шкільної дошки, у верхній частині якої міститься речення – просте, однак, поширене, тобто таке, що має граматичну основу та другорядні члени. Під ним є кілька питань – за числом слів. Всі вони різні, адже ці питання означають ту роль, яку відіграє кожне слово з синтаксичної точки зору. Учень має до кожного питання перенести те слово, як на нього відповідає. Після цього дитина проходить на новий етап, де так само розбирає інше речення – з новими питаннями, звісно. Таким чином ця вправа налаштовує школяра по-новому подивитись на речення – як на набір слів, які мають цілком структурований та послідовний звʼязок між собою.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
