Опис завдання
Дитина вже неодноразово проходила вправи, протягом виконання яких необхідно було доповнити слово, завершити його, вписавши пропущену літеру або цілу морфему. Це завдання схоже на такі попередні вправи, але має певну відмінність. По-перше, на всіх його етапах дитина завжди має вписувати лише приголосні. По-друге, хоча акцент у механіці виконання завдання й зроблено на виді звуків і відповідно буквах, які їх передають на письмі, пропущено такі частини слів, які змушують звертати увагу ще й на морфемний склад слів. На екрані перед дитиною міститься зображення малюнку – нового для кожного етапу завдання. В центрі екрана – персонаж, який ніби звертається до учня. В одній діалоговій хмаринці міститься картинка – досить деталізована, хоча й мініатюрна, а також сповнена символами та певним настроєм, адже може зображати як конкретні предмети, так і абстрактні явища. Паралельно до неї є ще одна діалогова хмаринка. У ній це ж явище називається словом, точніше – іменником. Однак, слово це неповне – у ньому пропущено певну частину, яка складається лише з приголосних. Дитина має проаналізувати малюнок та зрозуміти, яке слові є в іншій діалоговій кульці, щоб правильно його доповнити, вибравши потрібні приголосні, котрі дитина має самостійно вписати у порожню ділянку у слові. Коли школяр це робить, то проходить на наступний етап завдання, де треба виконати подібну послідовність дій. При цьому збіг кількох приголосних для української мови – явище досить нетипове і зустрічається здебільшого там, де проходить межа між коренем та суфіксом або між суфіксом та закінченням. Таким чином дитина підмічає ці особливості будови слова та морфемний склад певної граматичної форми наданого іменника.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
