Опис завдання
Попри схожість морфемного складу спільнокореневі слова досить часто відмінюються по-різному. У ході виконання цього завдання дитина переконається в цьому на практиці. На екрані перед учнем міститься зображення пари однокореневих слів без закінчень. Над ними міститься формулювання завдання, в якому вказано, в якій відмінковій формі вони мають бути. Дитина аналізує в першу чергу саме значення кожного з них, після чого згадує, на яке питання відповідає наведений відмінок – і підбирає закінчення для кожного зі слів. Після того, як дитина впише їх у каркас обох іменників і завершить їх, почнеться наступний етап завдання, де треба виконати аналогічні дії. Особливість цього завдання саме у правильному підборі слів для роботи. На кожному етапі йде мова про різні іменники, однак без закінчень різниця між ними мінімальна – буквально одна літера (яка водночас є суфіксом, що й забезпечує це слово певним змістом, однак візуально здається, що різниця вкрай незначна). Однак, закінчення, тобто форми того чи іншого відмінка, у цих словах істотно відрізняються. Таким чином дитина переконується у тому, що навіть в рамках однієї відмінкової форми між схожими словами зберігаються важливі для їхньої диференціації відмінності. Кожен рівень завдання при цьому супроводжується ілюстраціями, для котрих ці слова – просто ще один елемент. Наприклад, іменники вписані в якості реплік діалогу двох персонажів. Ці образи, як й симпатичний стиль оформлення, трохи перетягують на себе точку фокусу уваги дитини, що робить завдання більш цікавим для виконання та приємним з точки зору естетичного наповнення.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
