Опис завдання
У ході виконання цього завдання дитина побачить, якими різноманітними можуть бути числівники. Як і в попередній вправі, тут учень сам вписує у каркас для слова відповідь на питання, яке задається вправою. Таким чином, дитина не лише розвиває самостійність та навички роботи з клавіатурою, а й, що теж вкрай важливо, тренується у правописі числівників – у темі, яка є не такою ж і легкою для школяра. На екрані перед дитиною міститься зображення шкільної дошки. На ній записаний числівник у певній формі. Над цим словом – питання. Відповіддю є числівник вже в іншій формі, і завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб цю потрібну форму як раз і знайти. Наприклад, на дошці написано числівник «один», який є кількісним, бо відповідає на питання «скільки» й означає кількість предметів. Завдання ж на цьому етапі полягає у тому, щоб змінити це слово таким чином, аби воно відповідало на питання «котрий?». Це питання належить вже іншому підвиду числівників – порядковому. Як легко зрозуміти з назви, цей підвид означає числівники, які передають порядок при лічбі. Можна сказати, що перший передає внутрішню кількісну ознаку, тоді як другий – зовнішню. Важливо, що в українській мові, попри певну лексичну спільність, велика маса кількісних та порядкових числівників не є спільнокореневими словами. Порядкова форма для цього прикладу – слово «перший», яке зовсім не схоже на «один». Порядкова форма більше схожа на прикметник, принаймні граматично, а от кількісна – на іменник. Тож ця вправа перевіряє фактичні знання дитини з цієї теми, а також допомагає закріпити й перевести у практичне русло серйозних навичок, які допоможуть у майбутньому.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- впізнає серед слів числівники, ставить до них питання «скільки?», «котрий?», «котра?», «котре?», «котрі?»;
- правильно вимовляє і пише числівники, передбачені програмою, форми родового відмінка числівників 50-80 та на позначення дат;
- ставить питання до кількісних і порядкових числівників;
- вживає правильні форми числівників для позначення часу;
- будує словосполучення з числівникам.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
