Опис завдання
Ця вправа продовжує грати з морфемним складом слів, точніше – пропонує дитині цікаву гру з ним. Дитина вже познайомилась з коренями, префіксами, суфіксами, закінченнями, учень вже розуміє їхню роль та може правильно вибрати потрібний варіант, якщо зіштовхнеться зі складним випадком. Тепер настає час узагальнити ці знання на вміння. На кожному етапі вправи перед дитиною міститься зображення книги. На одній її сторінці знаходиться кілька слів. Всі вони іменники і всі вони частково замальовані кляксами. Ці чорнильні плями різнокольорові, ніби хтось потрусив палітрою над книгою. Впали вони на сторінку у хаотичній послідовності, тож в одному слові клякла закрила корінь, в іншому – префікс, в третьому – суфікс або закінчення. На іншій сторінці цієї книги знаходяться морфеми, з якими доведеться працювати дитині. Вони теж розташовані без певного порядку, ніби їх насипали жменею. Дитина має розподілити ці морфеми по зафарбованим словам. Для цього школяр має послідовно та уважно проаналізувати кожне слово. При цьому учень бачить, яке значення має корінь слова без замальованої морфеми. Серед варіантів на іншій сторінці дитина вибирає той, який підходить для опрацьованого слова, керуючись сенсом. Наприклад, для слова «-красний» не підійде ані префікс «роз-», ані постфікс «-ся», ані суфікс «-ець». Однак, саме для цього слова підійде префікс «пре-», який відновить слово «прекрасний». Коли школяр таким чином опрацює всі іменники у книзі, то пройде на новий етап завдання, де будуть нові слова для відновлення та інший набір морфем.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.
