Опис завдання
Іменникам властива ціла низка граматичних категорій, і відмінок – лише одна з них. Ще іменники можуть змінюватись за числами. Всього їх в граматиці нашої мови два: однина, яка означає, власне, наявність лише одного обʼєкту обговорення, або множини, яка означає будь-яку іншу кількість. При цьому граматичне значення іменників являє собою свого роду комбінацію: категорії числа, роду та відмінку існують не окремо, вони ніби нашаровуються одне на одного, тобто слово, що має форму родового відмінка в однині буде відрізнятись від цього ж слова в цьому ж відмінку у формі множини. Це завдання й присвячене вивченню відмінкових форм іменників в множині. На екрані перед дитиною міститься зображення виду вулика зверху. Кіль шестикутних сот розміщено у робоче поле. У центрі – соти, на яких зображення іменника в множині в початковій формі – тобто у формі називного відмінка. Навколо – соти, де це ж слово у формі цього ж числа приймає інші відмінкові форми, і дитина має визначити – які саме. Школяр вивчає слово в центрі, після чого знаходить наступний відмінок (вони оточують називний у годинниковому порядку) і вписує до основи слова закінчення родового відмінка множини, потім – давального, знахідного, орудного, місцевого та кличного. Коли школяр вписує всі закінчення, то таким чином відміняє слово в множині і проходить на наступний етап до іншого іменника. Родзинка цього завдання саме у стилі візуального оформлення: вулик з сотами, бджоли, які повзають по восковим шестикутникам – все це стимулює фантазію дитини. Однак, головне – дитина отримує практичний досвід відмінювання іменників у множині. У майбутньому школяр робитиме це вже без особливих зусиль.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
