Опис завдання
Дане завдання є ефективним тренажером, завдяки якому дитина опрацює особливу роль прикметників – їхню здатність вказувати на приналежність предметів комусь або чомусь. І для вираження цієї функції у прикметника є досить велике різноманіття засобів, з однією з груп яких школяр і познайомиться у ході виконання цього завдання. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься зображення дорожнього вказівника: стовп, на якому міститься назва місць, куди можна потрапити, якщо йти дорогою. Під назвою міста знаходиться особлива морфема, яка властива деяким прикметникам. Варіантів для цієї морфеми три: «-ський», «-цький» або «-зький». Дитина має поєднати корінь іменника, що означає назву міста, з цією морфемою, утворивши досить специфічний прикметник – слово, яке означає приналежність обʼєкта до цього місця. Наприклад, «київський торт», де слово «київський» відповідає на питання «який?», хоча повʼязується саме з містом, тобто певною мірою відповідає й на питання «чий?». Те, яку форму цієї морфеми використати, залежить від особливостей буквеного складу кореня іменника – власної назви. Під морфемою міститься порожня зона, куди й слід вписати новостворене слово. При цьому учень має зробити це сам, правильно розмістивши прикметникову морфему до назви міста. При цьому воно втрачає характерну рису власних назв: слова на кшталт «тернопільський» або «луцький» більше не пишуться з великої літери. На наступному етапі буде інша власна назва і, вірогідно, інший суфікс із закінченням для утворення прикметника. Кожен рівень супроводжується зображенням казкових створінь, тож дитина відчуває себе на роздоріжжі в чарівній країні, що посилює цікавість до виконання завдання.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- відносить до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів;
- добирає до поданого прикметника 2-3 синоніми, антоніми;
- пояснює і вживає у мовленні прикметники у прямому і переносному значеннях;
- змінює прикметники за числами та родами;
- визначає рід і число прикметника за родом зв’язаного з ним іменника та за характерним закінченням;
- зіставляє і розрізнює відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м’який приголосний основи;
- визначає відмінки прикметників за відмінками іменників;
- дотримується правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький;
- вживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується м’якої і пом’якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця розрізняє та використовує прикметники, впізнає прикметники в реченні та розрізняє за тлумаченням; розуміє ступені порівняння прикметників, змінює прикметники за родами і числами, правильно використовує прикметники за розрядами (відносні, якісні, присвійні), розуміє взаємодію прикметника з іменником, вживає та розуміє лексичні конструкції з прикметниками.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.
