Шукаємо зайве речення в тексті

Речення в тексті всі повʼязані між собою. Це може виражатись у зовнішніх формах: у наявності займенників, які в одному реченні вказують на те, що було названо у попередньому; у спеціальних словах на кшталт сполучників, що обʼєднують речення, навіть у ритмі, коли перше речення коротке, а потім, разом з наростанням темпу розповіді, і речення збільшуються, аби після кульмінації знову зменшитись до мінімальних конструкцій. Однак, все ж головний спосіб звʼязку речень в рамках тексту – смисловий. Попри те, що кожне речення містить певну закінчену думку, всі вони поєднуються у велику і досить цілісну конструкцію, для якої важливим є будь-який елемент. Це означає, що всі речення мусять бути присвяченими одній темі – просто по-різному. І всі разом вони утворюють одну велику головну думку всього тексту. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься знаходити в тексті зайве речення, тобто таке, котре не бере участь у цьому будівництві і не співпадає з іншими реченнями ані темою, ані думкою. На екрані перед школярем міститься текст. Кожне його речення відокремлено та знаходиться на своєму рядку. Дитина аналізує зміст речень, а також те, як вони поєднуються, про що розповідають. Знайшовши те з них, яке за змістом сильно вибивається з-поміж решти, дитина переносить його у поле під текстом – і проходить на наступний етап, де треба аналогічним чином опрацювати вже інший текст. Ця вправа дозволяє розвинути розуміння текстової інформації, тренує також аналітичні здібності, інтуїтивне розуміння мови та її одиниць, а також – сприяє розвитку відчуття мови, її темпу, правильності. Кожен етап при цьому ілюстровано картинками, що зображають предмети та явища, про які в тексті говориться.