Опис завдання
Корінь є центром лексичного значення слова. Вже потім до нього приєднуються префікси та суфікси, які впливають на це значення разом з іншими факторами, наприклад, наголос, контекст тощо. Коли дитина знайомиться з коренем, виникає ризик заплутатись у різноманітті спільнокореневих слів та словоформ одного й того ж самого слова. Необхідно чітко розділяти ці випадки, і дана вправа допоможе у цьому. Спільнокореневі слова дійсно мають один і той самий корінь, який зумовлює звʼязок між ними з точки зору відтінків значення та, головне, історії походження. Однак, вони залишаються різними словами – вони не можуть замінити одне одного в реченні, мають здебільшого різне лексичне значення, хай навіть тематика більш-менш спільна. Словоформи є просто формами одного слова, яке змінюється тільки граматично в рамках категорій певної частини мови. Лексичної зміни у словоформ за визначенням нема. На екрані перед дитиною міститься зображення двох робочих зон. Перша відведена для спільнокореневих слів, а друга – для словоформ одного слова. Кожна підписана відповідною назвою. Біля кожної – свій персонаж, наявність якого додає вправі більшої інтерактивності. Слова, які необхідно розподілити по цим робочим зонам, знаходяться під ними. Дитина аналізує кожне, після чого переносить їх до відповідних зон. Коли школяр опрацює всі слова, то пройде на новий етап. При цьому дитина має аналізувати лексичне значення кожного слова. Якщо лексично слово відрізняється від інших – воно спільнокореневе. А слова, які відрізняються суто за закінченням, котре, як відомо, містить ядро граматичного значення, треба перемістити до групи словоформ. На новому етапі дитина стикнеться з набором слів та словоформ з іншим коренем.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань.
Учень/учениця:
- пояснює значення мови в житті народу; упізнає старі й нові слова в наукових і художніх текстах;
- знає основні ознаки культури усного і писемного мовлення, володіє лексичними засобами її вираження з огляду на ситуацію та учасників спілкування.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.
