Опис завдання
У дієслова є дві особливі форми, які можна вважати двома підтипами слів, що істотно відрізняються від звичайного дієслова і знаходяться в одному кроці від статусу окремих частин мови. Це дієприкметник та дієприслівник. Відокремити дієприслівник з-поміж інших слів досить просто завдяки специфічному морфемному складу. А от з дієприкметником складніше – його закінчення таке саме, як у звичайного прикметника. Йде мова про закінчення на кшталт «-ий», «-а», «-е», «-і» тощо. Однак, він все ж залишається саме особливою формою дієслова, а не прикметника, і це важливо розуміти. Ця вправа присвячена тренуванню даного вміння. На екрані перед дитиною міститься зображення великого полотна, яке прибито на дошку. Поряд з нею – кілька маленьких полотен, і на кожному – окреме слово. Граматично вони здаються тотожними, однак, серед них є як прикметники, так і дієприкметники. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб розрізнити їх, перенісши на велике полотно тільки дієприкметники. Як це зробити, сказано у формулюванні завдання, що знаходиться над даною композицією. Дієприкметники відрізняються від прикметників лексично – їхній корінь і основа загалом повʼязані з дією. Наприклад, «синій» – це прикметник, адже він означає ознаку предмету, його колір. А от «написаний» є дієприкметником, адже він означає, що певний предмет є результатом написання – дії. Коли школяр відокремить всі дієприкметники, то зверне увагу на те, що попри наявність спільних з прикметником закінчень, у цих слів свої суфікси. В майбутньому, коли школяр побачить слово з цими суфіксами та зрозуміє, що це слово повʼязане з дією та її результатом, то зможе визначити, що перед ним – дієприкметник.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- пояснює лексичні значення дієслів, добирає дієслова до груп з різними лексичними значеннями;
- добирає до поданого дієслова 2-3 синоніми, антоніми;
- пояснює пряме і переносне значення дієслів, 2-3 значення багатозначного дієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв’язні висловлювання;
- використовує дієслова в навчальних вправах, у текстах розповідного та описового типу;
- добирає з-поміж поданих дієслів те, що найбільш відповідає мовленнєвій ситуації, уникає одноманітності у використанні дієслів;
- впізнає на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова;
- добирає неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах;
- використовує неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад;
- визначає час дієслова у реченнях, тексті;
- змінює дієслова за часами і числами, вживає ці дієслівні форми у своєму мовленні;
- дотримується літературної вимови і правопису дієслів на -ся;
- утворює і пояснює значення дієслів на -ся, вживає їх у побудові речень, у зв’язному мовленні.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує дієслова, вміє змінювати дієслова за часом, родом і числами; вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.
