Опис завдання
Словниковий запас української мови складає кілька сотень тисяч слів. Таке різноманіття не є хаотичним: слова розподіляються на різні частини мови, які в свою чергу групуються у ті чи інші різновиди, форми тощо. Крім того, серед слів, які належать до однієї частини мови, може спостерігатись певна ієрархія. Наприклад, кавун, черешня, вишня, малина – це все назви різних плодів, однак, всі вони є ягодами. Тож слово «ягода» узагальнює і використовується для кожного різновиду з перерахованих вище. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати з такою ієрархією слів, встановлюючи, як різні слова повʼязуються між собою. Особливий акцент у вправі робиться на ігровому аспекті. На екрані перед учнем міститься зображення кількох підписаних робочих зон. Кожна представляє свою групу слів. Наприклад, «материки», «транспорт», «родичі». Всі ці слова мають власне лексичне значення, але вони називають цілий вид явищ або предметів. Під робочими зонами хаотично розміщено кілька слів, які більш конкретизують їх. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб розсортувати слова знизу у робочі зони відповідно до їхнього значення. Наприклад, перемістити слова «тато», «брат» до робочої зони «родичі», а «літак», «потяг» – до «транспорт». Зайвих слів не має бути – кожне необхідно перемістити на його місце. Коли учень розподіляє всі слова за значенням, то проходить на новий етап, де буде не лише інший набір слів для опрацювання, а й інші групи, куди їх треба буде перемістити. Завдяки виконанню цієї вправи школяр дізнається про внутрішні смислові звʼязки між словами та те, як вони утворюють групи слів за значенням.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця розуміє лексичне значення окремих слів та фраз; відрізняє слова з абстрактним значенням; використовує синоніми для уникнення повторень; добирає антоніми; узагальнює або конкретизує поняття і значення; добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів, фраз, доступних текстів.
