Розпізнаємо вигук

Вигуки – одна з найцікавіших частин мови. З одного боку вигуків в активному словниковому запасі обмежена кількість, хоча при цьому використовуються вони досить часто. З іншого боку, вигуком вважається будь-яка спроба наслідування людиною звуків навколишнього світу, тож з цієї точки зору їх дуже багато. Те, як часто конкретна людина використовує вигуки, залежить скоріше від стилю її спілкування, адже одна з головних ролей цих слів полягає у передачі емоцій. Відповідно люди, що звикли свої почуття через мову не виражати, використовують мало вигуків у повсякденному спілкуванні. Ці слова слід вміти відрізняти від інших, і ця вправа тренує саме таке вміння. На екрані перед учнем міститься група слів, які розташовані в центрі в два стовпчики. Деякі з них є вигуками, інші – самостійні чи службові слова. По боках від групи слів знаходиться дві робочі зони, досі порожні. Кожна належить своєму персонажу. Ці герої, привітні й деталізовано змальовані, додають інтерактивності вправі, тож учню здається, ніби завдання він виконує у компанії. Над цією композицією знаходиться формулювання завдання. Там вказано, до якої робочої зони слід перенести вигуки, а до якої – всі інші слова. В цьому розсортуванні й полягає мета виконання цієї вправи. Школяр послідовно по черзі аналізує кожне слово, аби визначити, до якого виду воно належить. Після цього дитина переносить його в одну з робочих зон – і так, поки не розсортовані слова не закінчаться. Коли учень опрацює їх всі, то пройде на наступний рівень до інших слів, з якими треба виконати аналогічні дії. Таким чином школяр запамʼятовує вигуки та вчиться відрізняти їх від інших слів.