Опис завдання
Прикметники – це слова, які використовуються, здебільшого, для того, щоб правильно описати той чи інший предмет. Характеристика та позначення присвійності (тобто того факту, що певний предмет належить комусь) є головними цілями використання прикметника. Граматичні категорії тощо – це вже вторинне, це лише способи ефективно користуватись цими словами в тексті. Ця вправа дозволяє дитині відволіктись від матеріалу, присвяченого прикметникам та зосередитись на них самих. На екрані перед учнем міститься зображення двох робочих зон. На вершині кожної міститься свій предмет. Малюнок цього обʼєкта деталізований, кольоровий, яскравий. Дитина знає, як він називається і сприймає, перш за все це слово-іменник. Між робочими зонами міститься набір прикметників, які розміщено у стовпчик. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у розподіленні цих слів по робочим зонам відповідно до якостей цих предметів. Учень аналізує лексичне значення кожного прикметника, після чого вибирає, який з обʼєктів він дійсно правильно описує, тобто для зображення якого підходить. Після того, як школяр перемістить по відповідних робочих зонах всі наявні прикметники, почнеться наступний етап з новими предметами для опису та іншими прикметниками для опрацювання. При цьому єдиний критерій підбору – лексичний. Предмети підібрано таким чином, щоб іменники, які їх називаються, збігалися за родом. Для прикметників категорія роду є рухомою. Здебільшого, іменники мають сталий рід. За виключенням слів на кшталт «вчитель-вчителька», іменник має лише один рід. А от прикметники використовуються для опису різних слів, тому за цією категорію змінюються всі. Тут всі прикметники мають форму одного роду, числа та відмінка.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів;
- добирає до поданого прикметника 2-3 синоніми, антоніми;
- пояснює і вживає у мовленні прикметники у прямому і переносному значеннях;
- змінює прикметники за числами та родами;
- визначає рід і число прикметника за родом зв’язаного з ним іменника та за характерним закінченням;
- зіставляє і розрізнює відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м’який приголосний основи;
- визначає відмінки прикметників за відмінками іменників;
- дотримується правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький;
- вживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується м’якої і пом’якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини.
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця розрізняє та використовує прикметники, впізнає прикметники в реченні та розрізняє за тлумаченням; розуміє ступені порівняння прикметників, змінює прикметники за родами і числами, правильно використовує прикметники за розрядами (відносні, якісні, присвійні), розуміє взаємодію прикметника з іменником, вживає та розуміє лексичні конструкції з прикметниками.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
