Опис завдання
Ремесла та різні види декоративного мистецтва – така ж частина народної культури, як поезія або фольклор. Варто сказати, українська культура – це частина загальноєвропейського середовища, тож протягом століть культури сусідніх народів дуже тісно взаємодіяли, тож автентичних видів ремесел або мистецтв нема. Всі займались ліпкою з глини, всі співали пісні. Однак, характерні лише для певного народу стилі та художні традиції, звісно, є, в тому числі й в українців. У ході виконання цього завдання дитина дещо дізнається про них. На екрані перед школярем міститься зображення розгорнутої книги. На одній її сторінці міститься зображення тексту, де описується той чи інший вид ремесел, або, наприклад, вид декоративно-прикладного мистецтва тощо. Описується матеріал, який використовують для роботи, результат праці, інколи – процес. Хай всі тонкощі залишаються невідомими, цього опису цілком достатньо для повноцінного лаконічного визначення. Над книгою знаходиться питання, на яке дитина має знайти відповідь. А варіанти в свою чергу містяться на сусідній сторінці. Наприклад, слід дати відповідь на питання про те, представник якої професії займається ліпкою з глини. Учень аналізує кожен варіант, згадує його значення. Тут важливо зазначити, що всі ці слова означають представників різних професій, які повʼязані з народним ремеслом: «ткач», «коваль», «гончар», «тесля». Дитині залишається згадати значення кожного слова, щоб вибрати потрібне, тобто, для цього прикладу, слово «гончар». І коли учень це робить, то проходить на наступний етап до іншого питання, присвяченого цій темі. Робота з питаннями більш корисна та краще запамʼятовується, ніж якби дитина просто вивчала ті чи інші визначення.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця розуміє лексичне значення окремих слів та фраз; відрізняє слова з абстрактним значенням; використовує синоніми для уникнення повторень; добирає антоніми; узагальнює або конкретизує поняття і значення; добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.
Учень/учениця використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази, знаходить чи складає до ключового речення речення з тим самим змістом, виділяє в контексті та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця використовує довідкові матеріали (словники, глосарії, тезауруси), щоб знайти або уточнити значення слів та фраз.
Учень/учениця знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів, фраз, доступних текстів.
