Опис завдання
Слова – головний інструмент комунікації, тому, звісно, інформація, присвячена таким важливим темам, як Батьківщина, рідне місто й інші подібні теми, виражається за допомогою слів. У ході виконання цього завдання дитина торкнеться цих визначень, які знаходяться десь на межі географії та народознавства. На екрані перед школярем міститься зображення питання, яке присвячено цій темі. На кожному рівні буде лише по одному такому запитанню – при цьому новому. Отже, школяр має знайти на нього відповідь. Її дитина вписує у каркас слова, що знаходиться під питанням. Одна клітинка підходить для розміщення однієї літери, тож кількість клітинок – це єдина підказка для учня. Ані елементи оформлення завдання, ані ілюстрації, які супроводжують робочу зону з питанням та каркасом відповіді, не можуть використовуватись як підказки, бо не повʼязані з питанням тематично. Всі ці питання легкі, а крім того – вони загальні та термінологічні. Наприклад, треба відповісти на питання, як називається головне місто країни. Дитині не треба відповідати конкретну назву. Для цього питання такою відповіддю є слово «столиця». Робота із загальними назвами є важливою, адже дозволяє учню закріпити у памʼяті значення деяких загальних слів, а також – навчитись краще орієнтуватись у цій темі. Отже, коли школяр вводить потрібне слово у каркас відповіді, то проходить на новий рівень завдання, де треба виконати аналогічні дії. Питання різноманітні. Вони всі стосуються названої теми і дозоляють дитині структурувати та дещо узагальнити свої знання, які з нею повʼязані. Звісно, особливу увагу вправа приділяє Україні, адже, окрім загальних питань, будуть й такі, що повʼязані з конкретними місцями нашої держави.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця розуміє лексичне значення окремих слів та фраз; відрізняє слова з абстрактним значенням; використовує синоніми для уникнення повторень; добирає антоніми; узагальнює або конкретизує поняття і значення; добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.
Учень/учениця використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази, знаходить чи складає до ключового речення речення з тим самим змістом, виділяє в контексті та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця використовує довідкові матеріали (словники, глосарії, тезауруси), щоб знайти або уточнити значення слів та фраз.
Учень/учениця знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів, фраз, доступних текстів.
