Опис завдання
Ця вправа завершує цикл завдань, які присвячені саме виду речень. У ході її виконання дитина узагальнить свої знання, присвячені цій темі, та переведе їх у практичне русло, адже мета вправи – навчити учня перетворювати один тип речення в інший. Щоб зробити це, мало просто поставити знак питання в кінці питального речення – необхідно використати специфічні слова, характерні для кожного з типів. На екрані перед дитиною міститься робоча зона, яка зображена у вигляді шкільної дошки. Повним і завершеним є початкове речення. Інше є схожим на нього за складом слів, але залишається поки що неповним. Над дошкою знаходиться формулювання завдання, де вказано, на який вид слід перетворити повне речення, тож дитина розуміє, скажімо, що друге – це таке саме, як й перше, однак, у формі питання (або спонукання чи розповіді). Тут викривається перший пласт значення цього завдання – воно демонструє, наскільки суть речення як синтаксичної конструкції змінюється в залежності від приналежності його до певного виду. Другий пласт значення виражається у практиці. Наприклад, якщо початкове речення є розповідним, то дитина, аби перетворити його на спонукальне, має надати потрібної форми дієслову. В якості підказки у каркасі другого речення пропущеним є те слово, яке слід змінити. Дитина, перетворивши його на потрібну форму й вписавши речення, бачить наочно, яка між ними різниця. Після цього починається наступний етап вправи, де треба виконати подібну трансформацію, але вже іншими методами. Наприклад, поставити питання за допомогою спеціальних слів або зміни порядку наявних слів у розповідному реченні. Або навпаки – перетворити спонукальне речення на розповідне за допомогою зміни форми дієслів.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази, знаходить чи складає до ключового речення речення з тим самим змістом, виділяє в контексті та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
