Опис завдання
Ця вправа є пізнавальною грою, у ході виконання якої дитині водночас і дізнається багато нового, і вчиться опрацьовувати власні та загальні назви. Іменники використовуються з різними цілями. Іноді вони називають процеси, іноді – осіб, які ці процеси виконують. Якщо певне слово, яке називає особу, є іменем, то це слово є власною назвою. Це стосується також назв географічних місцин, в тому числі і міст, річок, країн тощо. Ці назви у певному сенсі теж є іменами. Власні назви пишуться з великої літери навіть тоді, коли вони є не першими словами в реченнях. На екрані перед дитиною міститься зображення маленької географічної статті – нової для кожного наступного етапу завдання. Ця стаття розповідає щось цікаве про одну зі столиць світу та про країну, якій вона належить. Стаття невеличка, але цікава, пізнавальна, містить не лише суто географічні факти, а й згадки про культуру народу цієї країни. Деякі слова у ній неповні – у них пропущено першу літеру. Дитина має визначити, чи є ці слова власними назвами чи все-таки загальними. В залежності від цього слід вписати або велику, або маленьку літеру у порожню ділянку слова. Поряд зі статтею міститься колесо, яке нагадує ігровий барабан, що використовується у різноманітних лотереях. Там дитина шукає потрібну літеру, після чого переносить до опрацьованого слова. Коли школяр вставить букви потрібного розміру у всі неповні слова, то таким чином завершить статтю – і пройде до нової на наступний етап. Виконуючи цю вправу, дитина тренується працювати із власними назвами, розрізняючи їх від загальних за сенсом. Адже Амстердам є лише один, а от міст – багато. Відповідно слово «місто», на відміну від назви столиці Нідерландів, пишеться з маленької букви.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця розуміє і користується правилами вживання великих літер у географічних назвах, іменах людей і прізвиськах тварин, назвах свят тощо.
