Опис завдання
Відмінки мають досить широке застосування. Власне, початкова форма іменника, тобто називний відмінок, є, хоча й часто вживаним (бо саме в цій формі мусить бути підмет – половина граматичної основи будь-якого речення), але однобоким. Інші відмінки можуть застосовуватись і щоб назвати предмет обговорення, і щоб виразити ставлення до певного обʼєкта або ж місце – варіантів безліч. У ході виконання даного завдання дитина тренуватиметься опрацьовувати тему майбутньої професії, тему, для якої використання потрібних відмінкових форм теж є вкрай важливою. Коли йде мова про вибір відмінкової форми, все концентрується на питанні, яке слід задати опрацьованому слову. Наприклад, вираз «я буду лікарем» можна сприймати як відповідь на питання «ким я буду?». Якщо відкинути займенник-підмет ат дієслово, залишається, власне питання. Тож для того, аби визначити відмінок слова, що називає майбутню професію, необхідно згадати, який з відмінків відповідає на питання «ким?». Як знає дитина, це питання належить орудному відмінку, а значить, і слово «лікарем» у прикладі фрази угорі має саме форму цього відмінку. На кожному етапі перед учнем міститься зображення подібної фрази – новою назвою професії. Назва неповна – їй бракує закінчення, яке, власне, й містить відмінкову форму слова. Варіанти для закінчень знаходяться внизу. Школяр вибирає потрібний та вставляє у слово, завершуючи та відновлюючи його, після чого проходить на наступний етап. Акцент робиться не лише на тому, який з відмінків використовується в контексті питання про майбутню професію, а й на правопис іменників у цій формі, адже закінчення для певного відмінка бувають різні.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
