Опис завдання
Вставні конструкції можуть складатись не лише з одного слова, а й з цілого словосполучення. У випадку зі звичайними членами речення словосполучення в їх складі грають роль самостійних слів, які, тим не менше, повʼязані лексично та граматично. А от вставні словосполучення, оскільки вони не є членами речення, грають певну роль як повністю цілісна структура. З цієї причини в українській мові досить багато вставних конструкцій сталого виду, тобто таких, які містять певну комбінацію слів, що завжди має лише один вигляд, порядок, спосіб використання. Вся різниця між ними криється у ролі таких словосполучень та доречності їх використання. У ході виконання цього завдання тренуватиметься працювати з ними. На екрані перед школярем знаходиться зображення речення – нового для кожного етапу. Воно є неповним, адже у ньому бракує цілого вставного словосполучення, на місці котрого знаходиться порожнина, відокремлена комою від іншого тексту. Під каркасом речення є кілька варіантів різних вставних словосполучень. Вивчаючи їх, дитина розуміє, що кожне з цих словосполучень підходить для певних конструкцій. Учень вибирає те словосполучення, котре підходить для наведеного речення, після чого воно стає на своє місце в ньому. Школяр знову читає речення і бачить, що вибране словосполучення – єдине з даних варіантів, яке підходить йому за змістом. Тож, попри те, що вставні конструкції не є членами речення, вони відіграють важливу роль у цілісності того повідомлення, яке є в ньому. А завдяки тому, що на кожному етапі школяр працюватиме з новим реченням та новими варіантами, дитина ознайомиться з більшістю вставних словосполучень української мови.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця розуміє і вживає слова та фрази, за допомогою яких виражається ставлення до висловленої думки, користується ними для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення, виділяє їх розділовими знаками на письмі.
