Опис завдання
Крім синонімії та антонімії існує й таке своєрідне мовне явище як омонімія. Воно зустрічається значно рідше, ніж згадані два. Омонімія – це коли два слова мають однакове звучання і написання, але зовсім різні значення. Не слід плутати багатозначність та омонімію. Інколи виникає нове явище, яке повʼязане з попереднім, для котрого вже є назва. Обидва явища називаються однаково – саме завдяки цьому звʼязку. Однак, все ж це різні обʼєкти обговорення, тож це слово має кілька незалежних різних значень – тому й зветься багатозначним. А от омоніми ніяк не повʼязані, а якщо й колись були, то так давно, що витоків цього звʼязку наразі не простежити. У ході виконання цього завдання дитина працюватиме з такими словами. На екрані перед учнем міститься зображення слова, яке має певне визначення. Через кому знаходиться порожня ділянка робочого простору, куди слід вписати ще одне визначення, ніяк не повʼязане з першим. Це означає, що у слова два тлумачення, два лексичних значення, тобто фактично це два різні слова. Друге значення дитина вибирає сама з-поміж кількох наявних під робочою зоною варіантів. В якості підказки виступають малюнки. На одному зображено те, що називає це слово у першому значення, на іншому – те, що воно називає у другому, альтернативному значенні, котре й треба підібрати. Коли школяр робить свій вибір, то проходить на новий етап до нового подібного слова. Ця вправа не робить розмежування між омонімами та багатозначними словами, бо межа між ними насправді тонка і для того, аби її зрозуміти, потрібен певний мовний досвід. Натомість дитина розширює свій словниковий запас та знайомиться з цими явищами у всій їх повноті та різноманітті.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця розуміє лексичне значення окремих слів та фраз; відрізняє слова з абстрактним значенням; використовує синоніми для уникнення повторень; добирає антоніми; узагальнює або конкретизує поняття і значення; добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
