Опис завдання
В українській мові сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий та кличний – це дитина вже знає і більшість з цих відмінків школяр вже неодноразово опрацював не лише у школі, а й при повсякденному спілкуванні. Однак, є два відмінки, які представляють особливий інтерес. Це місцевий та кличний. Клична форма слів є особливістю української мови – це древня форма, яка, скажімо, в російській мові не збереглася, а використовується вона лише для звертання. Особливість же місцевого відмінка в тому, що іменник в цій формі використовується не сам, а разом з потрібним прийменником. Яким? Це залежить від контексту. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься підбирати потрібний прийменник для певного випадку використання місцевого відмінка. На екрані перед дитиною міститься словосполучення – нове для кожного наступного етапу. Воно містить у своїй структурі іменник у місцевому відмінку. Він використовується для того, щоб показати, наприклад, місце прибуття, місце розташування, положення відносно чогось тощо. Прийменник у словосполученні завжди відсутній. Однак, по боках від цієї фрази міститься по кілька варіантів прийменника. Дитина має проаналізувати словосполучення, зрозуміти, на яке саме питання місцевого відмінка (а воно змінюється в залежності від контексту) відповідає іменник та підібрати потрібний прийменник. Коли дитина вибере правильний варіант, то пройде на наступний етап після того, як цей прийменник займе законне для нього місце. Ця вправа дає дитині можливість отримати досвід у роботі з місцевим відмінком, звертаючи увагу на прийменник. Різноманіття цих службових слів досить велике, тож цей досвід учню знадобиться.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
