Опис завдання
Корінь – центральна морфема основи слова, ядро лексичного значення будь-якого слова. При додаванні до нього різних додаткових морфем, наприклад, префіксів та суфіксів, початкове значення кореня змінюється – не лише в межах одного слова (яке розділяється в такому випадку на словоформи), а й на окремі мовні одиниці, які мають різне лексичне значення і залишаються просто спільнокореневими словами. І тут є важливий нюанс: такий важливий перехід реалізується і поза межами однієї частини мови. Це означає, що спільнокореневими словами можуть бути, наприклад, іменники й прикметники або прикметники й прислівники. Ця вправа присвячена випадкам, коли один й той самий корінь є в іменника та неозначеної форми дієслова. На екрані перед учнем міститься зображення кількох стовпчиків. На кожній – по дві дошки. На кожній з них у свою чергу – інше слово. Верхній ряд – іменники у початковій формі: називний відмінок, однина. Нижній ряд – дієслова у неозначеній формі. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб перемістити дієслова таким чином, аби вони знаходились під «своїми» іменниками, тобто такими, що мають з ними спільний корінь, адже спочатку вони розташовані хаотично. Коли школяр таким чином розташує всі дієслова правильним чином, то пройде на наступний етап, де треба буде виконати аналогічний набір дій з іншими парами іменників та неозначених дієслів. Завдяки виконанню дано вправи дитина краще розуміє смисловий звʼязок, який спостерігається між словами, що належать до різних частин мови. Вони вже не сприймаються як щось ізольоване, а стають елементами цілісної системи, де належність до певної частини мови служить тим чи іншим комунікативним цілям.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- пояснює лексичні значення дієслів, добирає дієслова до груп з різними лексичними значеннями;
- добирає до поданого дієслова 2-3 синоніми, антоніми;
- пояснює пряме і переносне значення дієслів, 2-3 значення багатозначного дієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв’язні висловлювання;
- використовує дієслова в навчальних вправах, у текстах розповідного та описового типу;
- добирає з-поміж поданих дієслів те, що найбільш відповідає мовленнєвій ситуації, уникає одноманітності у використанні дієслів;
- впізнає на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова;
- добирає неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах;
- використовує неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад;
- визначає час дієслова у реченнях, тексті;
- змінює дієслова за часами і числами, вживає ці дієслівні форми у своєму мовленні;
- дотримується літературної вимови і правопису дієслів на -ся;
- утворює і пояснює значення дієслів на -ся, вживає їх у побудові речень, у зв’язному мовленні.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує дієслова, вміє змінювати дієслова за часом, родом і числами; вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.
