Вписуємо закінчення

    Закінчення слова, особливо прикметника, є тим, що містить центр його граматичного значення, тобто відомості про рід, число та відмінок. У ході виконання цього завдання учень тренуватиметься визначати закінчення прикметника згідно з його граматичними категоріями. У цьому має допомогти іменник. Справа в тому, що прикметник, попори наявність власного лексичного значення, граматично часто (хай і не завжди) повʼязується з іменником, який він і описує. Тобто відбувається узгодження, в процесі якого прикметник отримує рід, число та відмінок іменника, які виражаються у ньому не так, як у слові, котре називає предмет. Наприклад, закінчення прикметників є значно простішими для сприйняття, ніж закінчення іменників, адже їх менше та вони досить чітко «прикріплені» до відповідних родів. У ході виконання цього завдання дитина на практиці в цьому переконається.

    Отже, на екрані перед учнем міститься словосполучення: іменник з прикметником – нові для кожного наступного етапу вправи. Іменник наведено повністю, тоді як в прикметнику бракує закінчення, тобто останньої морфеми, яка містить головне ядро граматичного значення. Школяр аналізує іменник, розуміючи, який він має рід, число та відмінок, після чого підбирає закінчення до прикметника, яке б надало йому таких самих категорій. Наприклад, якщо основа слова «червон-», то в залежності від роду іменника закінчення може бути «-ий», «-а» та «-е», якщо йде мова про однину та «-і», якщо йде мова про множину. Коли учень вписує закінчення, то проходить на наступний етап до аналогічного випадку. При цьому кожне словосполучення супроводжується новим малюнком.