Вписуємо ознаку

    Виконуючи попередні завдання, дитина вже мала нагоду ознайомитись із тим, як іменники перетворювались на прикметники, переходячи з однієї самостійної частини мови, яка призначена для назви предметів, у іншу – яка призначення для опису цих самих предметів. Однак, всі минулі рази це явище переходу описувалось як щось додаткове до іншої головної теми, якою б вона не була. Цього ж разу саме на ній і робиться акцент, адже наразі школяр вже має всі потрібні знання та вміння для ефективного перетворення слів такого роду.

    На екрані перед учнем міститься малюнок – багатоелементний та досить складний, який має сюжетну основу. Ця ілюстрація не лише привертає увагу дитини, а й є центром опису. Вона надто складна, щоб бути описаною одним словом, тож досить виправдано для цього використовується ціле словосполучення. При цьому таке словосполучення має відразу дві тотожні форми. В одній воно містить лише іменники, в іншій – прикметник з іменником. При цьому перший варіант є більш громіздким, складним для сприйняття, хоч і правильним з точки зору норм української мови.

    У ході виконання цього завдання школяр тренуватиметься перетворювати такі словосполучення на такі, котрі містять один прикметник, який описує один іменник. Таким чином учень буде спрощувати структуру словосполучення, що є актуальним  для будь-якого мовця. Іменник, який залишається незмінним, надається в обох словосполученнях. Інший же слід перетворити на прикметник самостійно, користуючись відповідними морфемами (суфіксами та закінченнями), які вже відомі. Наприклад, «майданчик для дітей» можна переробити на «дитячий майданчик», де й відбувається таке перетворення і водночас спрощення конструкції.