Опис завдання
Деякі слова здатні переходити з однієї частини мови в іншу. Наприклад, цілком можливо від прикметника утворити іменник або від іменника дієслово. Не завжди, але це цілком можливо. Виконується таке перетворення за допомогою зміни того, що означає слово. Наприклад, якщо початкове слово означає якість предмету, то за допомогою морфемних змін (відняти прикметниковий суфікс та закінчення, додати іменникові) можна перетворити його на слово, котре називає обʼєкт чи предмет, тобто на іменник. У ході виконання даного завдання дитина практикуватиметься саме в цьому.
На екрані перед учнем міститься зображення пари слів. Вони спільнокореневі, однак мають належати різним частинам мови. Перше слово є закінченим, і учень бачить, чому саме воно належить до тої чи іншої частини мови, адже поруч з ним знаходиться питання, на яке це слово відповідає: «який?» для прикметника, «що робить?» для дієслова, «скільки?» для числівника тощо. По іншу сторону тире знаходиться незавершене слово з тим же коренем, яке слід перетворити на іменник, додавши у порожню область після кореня відповідне закінчення або суфікс. На те, що це слово має бути іменником, вказує не лише завдання, формулювання якого знаходиться над малюнком, а й питання "хто?", або "що?", котре знаходиться поряд зі словом. Це питання є підказкою, адже саме відповідаючи на нього дитина й вибирає морфему, котра перетворить незакінчене слово саме на іменник. Первинне та похідне слова супроводжуються малюнками, і на кожному етапі як пара слів для опрацювання, так й ілюстрації нові.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця має уявлення про іменник як частину мови; впізнає в реченні/тексті і добирає іменники; будує сполучення іменників з іншими словами, використовуючи для зв’язку закінчення і прийменники; розрізняє іменники-назви істот і неістот, правильно ставить до них питання; розрізняє власні і загальні іменники; вживає в письмових текстах власні іменники з великої літери.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.
Учень/учениця доцільно використовує займенники, вміє замінити іменник відповідним займенником.
Учень/учениця використовує значення відомого кореня слова як ключ до значення невідомого слова з тим самим коренем (наприклад, компанія - компаньйон).
