Утворюємо дієслово

    Кожна самостійна частина мови відрізняється від інших за значенням та питаннями, на які ці слова відповідають. Однак, це не означає, що слова, розподілені по частинам мови, залишаються ізольованими. Один і той самий корінь, тобто центр лексичного значення, при додаванні відповідних морфем, змінює приналежність до частини мови, адже набуває дещо іншого значення і відповідатиме на нові питання. Це означає, що від деяких іменників цілком можна утворити не лише прикметники, а й дієслова. Ця вправа присвячена тренуванню вміння такого перетворення.

    На екрані перед учнем міститься зображення робочої області, де вже в наявності є іменник, а по іншу сторону від нього через тире – каркас для майбутнього дієслова. Над іменником в якості нагадування міститься питання, на яке відповідає це слово. Над каркасом дієслова є питання, на яке має відповідати ця частина мови. Задля спрощення граматичні форми слів надаються максимально прості, початкові. Завдання сформульовано над робочою областю та полягає в утворенні від іменника дієслова спорідненого за значенням та морфемним складом. Звісно, дієслово відіграватиме іншу роль у реченні, однак, матиме спільний з іменником корінь. Учень має виділити в іменнику корінь слова, після чого додати до нього такі дієслівні морфеми, щоб утворити слово, котре відповідатиме на питання дієслова, назване над каркасом. Наприклад, таким чином слово «друг» перетворюється на слово «дружити».

    Школяр вписує дієслово у каркас, по одній літері на клітинку – і проходить на наступний етап. При цьому кожного разу робоча зона оточена новими малюнками, які урізноманітнюють візуальний ряд вправи.