Дописуємо ввічливі вирази

   Словниковий обʼєм української мови сягає кількох сотень тисяч мовних одиниць. Тим не менше, кількість слів, що належать тим чи іншим частинам мови, не однакова. Наприклад, іменників значно більше, ніж прислівників, дієслів – ніж займенників, число службових слів взагалі вельми обмежене, а от кількість числівників – ні (адже числівники називають числа, а їх – безкінечна кількість). Однак, кількість слів та частота їх вжитку – різні питання. І за тим, як часто у мовленні, усному чи писемному, використовуються різні мовні одиниці, мабуть, одними з лідерів є ввічливі слова – хоча їх не так вже й багато. При цьому ввічливі слова не обовʼязково використовуються по одному. Досить часто вони утворюють вирази, більшість з яких дитина чує щодня по кілька разів. «Доброго ранку», «дякую», «будь ласка», «нема за що», «на добраніч» – це лише деякі з цих конструкцій. У ході виконання цього завдання школяр працювати з тими з них, котрім містять не одне, а кілька слів. Мета учня – доповнити вираз.

    На кожному етапі перед учнем міститься зображення неповного такого виразу, де одного слова бракує. Слід вгадати по тому елементу цієї мовної структури, якою є її первинне значення та як вона має виглядати в повній формі. Після цього школяр у порожні клітинки вписує слово, якого бракує. Одна порожня клітинка – одна літера. Коли дитина вписує потрібне слово у відповідній формі, то проходить на наступний етап. На фоні виразу завжди є ілюстрація, котра зображує ситуацію, де цей вираз вживається. Наприклад, двох дітей, які зранку побачились на подвірʼї тощо.

    Ця вправа, як і попередня, грає не останню роль не лише в розвитку мовних вмінь, а й у вихованні ввічливості школяра, який розуміє, наскільки ці слова потрібні та вживані.