Доповнюємо речення ознакою

      Дитина за допомогою попереднього завдання вже переконалась у тому, що більшість речень без прикметників не можна вважати повноцінними та цілісними, адже роль слів, що належать до даної частини мови, не можна недооцінювати, вважаючи їх лише додатками до іменників. Цього ж разу учень тренуватиметься працювати з реченнями, для яких прикметники є якщо не центральними одиницями (синтаксично все ж центром речення є підмет та присудок, які традиційно є іменником і дієсловом), то як мінімум вкрай важливими для правильного розуміння всієї фрази.

    На екрані перед учнем міститься зображення одного такого речення на кожен рівень завдання. Воно є неповним, адже у ньому бракує як раз прикметника, викинути який без зміни змісту речення неможливо. Під малюнком, де це речення зображено, є кілька варіантів прикметників, які претендують на місце в реченні. Малюнок зображує те, що в цьому реченні повідомляється, тож ілюстрація завжди є яскравою та багатоелементною і змінюється з кожним етапом завдання.

    Важливий нюанс при виконанні вправи полягає у тому, що варіанти прикметників є підходящими для речення як граматично, так і лексично – при чому всі. Однак, правильним є лише один варіант. Як же його вибрати? Школяр, читаючи речення, має зрозуміти, на чому саме робиться акцент, що наголошує прикметник. Якщо в реченні, скажімо, описується лелека, то про нього можна сказати і що він двоногий, і що він двокрилий, і що він білокрилий (всі ці слова – прикметники), однак, традиційно опис цього птаха містить акцент саме на кольорі його крил, що є важливим нюансом сприйняття лелеки як птаха-символу. Таким чином, вибираючи правильний прикметник, учень краще розуміє тонкощі вживання слів, які входять до складу цієї чатсини мови.