Опис завдання
Фразеологізми важливі, адже вони роблять мовлення більш яскравим, живим та образним. Українська мова така багата на фразеологізми, що серед них навіть можна підбирати пари синонімів. Цим і займеться учень у вправі, адже на екрані перед ним буде два фразеологізми у своїх окремих робочих зонах. Під кожним — свій стовпчик інших крилатих виразів. Звичайних словосполучень там не буде. Дитина в кожному стовпчику знаходить той фразеологізм, який за лексичним значенням тотожний або близький наданому зверху. Цікаво, що різні за значенням фразеологізми можуть містити синонімічні слова у своєму складі, але школяр має пам’ятати, що звертати увагу варто лише на значення самого крилатого виразу, який є цілісною структурою. Сприймати слова, що входять до його складу, самостійно, не можна. Якщо потрібно, дитина може підібрати до кожного фразеологізму в стовпчику одне слово-синонім, а вже потім серед них підібрати те, яке близьке за значенням до виразу наверху. З часом учень навчиться працювати з чистими лексемами, миттєво згадуючи значення кожного фразеологізму.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає та розуміє значення основних термінів розділу;
- пояснює лексичне значення слова;
- розуміє причини вилучення з активного вжитку застарілих слів та появи того чи іншого неологізму;
- пояснює відмінність між термінами та професійними словами;
- розрізняє слова за походженням;
- замінює іншомовне слово українським відповідником;
- розрізняє активну й пасивну лексику;
- розпізнає серед застарілих слів архаїзми та історизми;
- розрізняє слова загальновживані та стилістично забарвлені;
- редагує речення, у яких допущено лексичні помилки;
- знає, що вивчає фразеологія;
- розуміє та пояснює значення фразеологізмів;
- визначає фразеологізми в реченнях;
- використовує доречно фразеологізми;
- добирає фразеологічні синоніми та антоніми;
- визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях;
- редагує речення, у яких фразеологізми вжито неправильно.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
