Опис завдання
У реченні мовець може по-різному використовувати чужі слова. Пряма мова — це спосіб їх прямої передачі без будь-яких змін. Також буває й непряма мова. Це коли автор речення використовує чужі слова, але змінюючи їхню форму, залишає лише зміст. Відрізнити пряму й непряму мову можна за двома ознаками. По-перше, пунктуаційно вони відрізняються. Пряма мова є реченням, що містяться всередині іншого речення, тому й потрібні лапки, двокрапка або тире для відокремлення цих різних структурних частин. Речення з непрямою мовою цілісне, там може використовуватися хіба що кома, щоби показати наявність кількох граматичних основ (бо такі речення часто є складними). По-друге, ці речення відрізняються й на змістовному рівні, бо, використовуючи непряму мову, автор речення ніби просто вільно переказує чужі слова, тоді як у реченні з прямою мовою він їх цитує. Перед дитиною на кожному рівні міститься пара речень, які є однаковими за змістом, але одне має пряму мову, тоді як інше — непряму. Школяр вибирає потрібне для цього етапу речення, звертаючи увагу на пунктуаційні знаки і вже потім — на відтінки змісту.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- розуміє, як пов’язані мова і мовлення;
- має уявлення та пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, ситуація спілкування, адресат мовлення, мета спілкування;
- знає типи мовлення, наводить приклади відповідних висловлень;
- пояснює відмінність між мовленням усним і писемним, монологічним і діалогічним;
- знає доцільні етикетні формули відповідно до різних ситуацій спілкування, віку та статусу співрозмовника;
- застосовує всі види мовленнєвої діяльності;
- аналізує й осмислює ситуацію спілкування, визначає її складники;
- виявляє здатність логічно обґрунтовувати висловлювані думки й оцінки;
- усвідомлює важливість додержання правил спілкування: ввічливості, привітності, доброзичливості, уваги до співрозмовника, стриманості, тактовності.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
