Опис завдання
Сполучник є службовою частиною мови, яка використовується для того, щоби поєднувати слова в реченні та цілі речення в складі більших конструкцій. Йти мова може як про складні речення, де є кілька простих, так і про фрази в тексті. В одному реченні сполучників може бути кілька, і вони можуть використовуватися з різними цілями. У процесі виконання цього завдання школяр тренуватиметься шукати лише ті сполучники, що поєднують прості речення в складному. На екрані перед дитиною міститься зображення речення, яке має, як мінімум, дві граматичні основи. Речення цікаве й пізнавальне, тож, рухаючись між рівнями, дитина кожного разу дізнаватиметься щось нове. У реченні завжди є кілька сполучників, але виділити учень має лише ті, що пов’язують прості речення, ігноруючи сполучники між однорідними частинами речення тощо. Знайти потрібні слова легко: необхідно виділити прості речення і вже після цього — знайти слова, які втілюють смисловий зв’язок між ними. Сполучники не завжди перебувають лише там, де закінчується перше й починається друге просте речення, і ця вправа дає дитині це зрозуміти.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
