Опис завдання
Складне речення містить дві граматичні основи, і вже коло них групуються інші слова. Попри наявність певного смислового зв’язку ці граматичні основи є самостійними, і складне речення за бажанням можна було б розбити на пару простих. Треба вміти відрізняти складне речення від ускладненого, де граматична основа одна, але є допоміжні конструкції на кшталт зворотів або однорідних членів. Перед дитиною міститься зображення малюнка, де є пара персонажів. Кожен із них промовляє одне речення. Лише один із них вимовляє складне речення. Вправа не містить писемного тексту. Натомість учню пропонується розрізнити речення на слух. Школяр натискає на активні кнопки біля кожного з героїв і визначає, яке з двох речень є складним. Вибрати треба персонажа, якому належить це речення. Завдяки цьому вправа є більш інтерактивною. Акцент на усному мовленні робиться тому, що інтонаційно ускладнене просте та складне речення відрізнити важко, що стимулює розвиток концентрації дитини на граматичній основі.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: слова, словосполучення, речення;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови або узгодження складових, або відповідні зазначеним в завданні прикметам;
- слухає і розуміє усне висловлювання, фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень у тексті;
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
