Опис завдання
Цей урок актуалізує знання учня з теми «Зміни приголосних при словотворенні» і навчить застосовувати свої знання на практиці: вписувати потрібні сполучення слів.
В українській мові, щоб уникнути збігу кількох приголосних, в деяких словах відбувається заміна важких для вимови буквосполучень на один приголосний. Так, якщо основа слова закінчується на -г, -ж, -з, то при додаванні суфіксів -ськ-, -ство- відбувається чергування на -зьк-, -зтв- (убоГий + -СТВ- = убоЗТВо). За аналогією також відбувається чергування в таких сполученнях слів: -к, -ч, -ц + -ськ-, -ство- = -цьк-, -цтв- (козаК – козаЦЬКий). Якщо основа слова закінчується на -х,-ш, -с, то ця літера випадає і залишається просто -ськ-, -ство- (товариШ – товариСТВо).
На екрані перед дитиною розташована ілюстрація, під якою знаходяться три слова. Перше слово написане повністю, а у двох наступних не вистачає по три літери. Учень має утворити нові слова і вписати сполучення літер у спеціальні клітинки. Над першим словом знаходиться підказка (круг зі знаком питання). Там міститься пояснення, якою частиною мови має бути друге слово і яке значення має третє слово.
Отже, під час виконання уроку дитина навчиться правильно утворювати нові слова, враховуючи чергування, а також тренуватиме уважність і розширить словниковий запас.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає основні способи словотвору;
- пояснює чергування приголосних при творенні слів правилами;
- правильно записує складні й складноскорочені слова, пояснює їх правопис правилами;
- визначає способи творення слів;
- самостійно утворює нові слова вивченими способами;
- дотримується правил чергування приголосних при творенні слів;
- створює словотвірний ланцюжок;
- утворює складноскорочені слова;
- знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила, користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
Учень/учениця:
- знає та використовує точні загальнонаукові та мовноспецифічні слова та фрази;
- вміє використовувати словник при поясненні слова або фрази, важливої для розуміння або вираження думки.
