Опис завдання
Дитина вже знає, що важлива перевага схем для побудови речень із різними особливими структурами — це їхня універсальність. У цій вправі учню пропонується вже не вибирати одну схему з-поміж різних варіантів, а самостійно її утворювати. Акцент у виконанні завдання робиться на розділових знаках, які відокремлюють слова автора від прямої мови, адже досить часто діти роблять помилки у їхньому використанні. На екрані перед учнем міститься речення з прямою мовою — нове для кожного наступного етапу завдання. Під ним — каркас схеми, яка має відображати співвідношення слів автора та прямої мови в цьому реченні. Дитина аналізує фразу, відокремлюючи пряму мову та звертаючи увагу та розділові знаки, що були вжиті для цього. Далі серед варіантів пунктуаційних символів дитина вибирає потрібні та вставляє в схему, завершуючи її. Це дозволяє звернути увагу не стільки на зміст речення, скільки на засоби зв’язку в ньому, що важливо для самостійного написання речень із прямою мовою в майбутньому.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- розуміє, як пов’язані мова і мовлення;
- має уявлення та пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, ситуація спілкування, адресат мовлення, мета спілкування;
- знає типи мовлення, наводить приклади відповідних висловлень;
- пояснює відмінність між мовленням усним і писемним, монологічним і діалогічним;
- знає доцільні етикетні формули відповідно до різних ситуацій спілкування, віку та статусу співрозмовника;
- застосовує всі види мовленнєвої діяльності;
- аналізує й осмислює ситуацію спілкування, визначає її складники;
- виявляє здатність логічно обґрунтовувати висловлювані думки й оцінки;
- усвідомлює важливість додержання правил спілкування: ввічливості, привітності, доброзичливості, уваги до співрозмовника, стриманості, тактовності.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- використовує знання нюансів у значенні слів під час письма, розмови, читання чи слухання;
- правильно підбирає слова для доповнення речення/тексту;
- вміє змінювати структуру речення згідно із мовленнєвою ситуацією;
- дотримується в тексті єдиного стилю і типу.
