Опис завдання
Завдяки знанням, присвяченим простому реченню, дитина вже знає, як шукати граматичну основу. Наприклад, знає про те, що підметом може бути лише іменникова частина мови (за рідкісним винятком) у називному відмінку, а присудком здебільшого є дієслово, що називає дію, яку виконує підмет. У складному реченні граматичні основи дві, але знайти їх іноді не так легко, адже автор висловлювання, аби уникнути однотипності у своїх словах, може використовувати різний порядок слів, займенники тощо. У цій вправі школяр тренуватиметься знаходити граматичні основи складного речення, якими б вони не були. Дитина бачить на екрані таке речення — інше для кожного наступного етапу. Під ним — умовні позначення для граматичної основи: однією суцільною рискою треба підкреслити підмет, двома паралельними — присудок. Учень знаходить граматичну основу в першому реченні, а потім — у другому, зважаючи на різні тонкощі, наприклад, на те, що частка «не» теж є частиною присудка, адже вона приєднується до дієслова. Виконати це завдання нескладно, але важливо, адже це дозволить краще зрозуміти структуру складного речення.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
