Опис завдання
Цей урок в ігровій формі акцентує увагу учня на правописі деяких прикметникових суфіксів і тренує вміння утворювати з ними конкретні слова.
В українській мові суфікси -ичн-, -ічн-(-їчн-) виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження. Водночас після кінцевого основи [д], [т], [з], [с], [ц], [ж], [ч], [ш], [р] уживається -ичн- (класичний), після решти приголосних — -ічн- (органічний), після голосних — -їчн- (героїчний).
Суфікс -ев- уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова (овоче́вий). У прикметниках, де перед суфіксом виступають м’які [н], [т] або [й], пишемо -єв- (життє́вий). Суфікс -ов- незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний (казковий) або шиплячий [ж], [ч], [ш], [щ], м’який приголосний або [й], причому наголос падає на закінчення (дощовий).
На екрані перед учнем знаходиться ілюстрація, на якій спілкуються дві особи. Дорослий підказує дитині-персонажу, від якого слова той повинен утворити прикметник. Рід нового слова вказаний у завданні над ілюстрацією. Учень має утворити від іменника прикметник потрібного роду і вписати у спеціальні клітинки над дитиною-персонажем. Кількість клітинок є підказкою для учня: скільки клітинок, стільки і літер має бути у слові.
Проходячи всі етапи цього уроку, дитина запам’ятає на конкретних прикладах, які суфікси треба використовувати під час творення прикметників, розвиватиме логічне мислення і увагу.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки прикметника, його синтаксичну роль;
- пояснює написання прикметників відповідними правилами;
- знаходить прикметники в реченні;
- визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль прикметника в реченні;
- відмінює прикметники твердої й м’якої груп;
- утворює правильно форми вищого й найвищого ступенів порівняння якісних прикметників;
- утворює якісні, відносні й присвійні прикметники від інших частин мови за допомогою відомих способів словотвору;
- правильно записує прикметники з вивченими орфограмами;
- помічає та виправляє помилки у вживанні прикметників.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
