Опис завдання
Самостійні слова української мови мають лексичне та граматичне види значень. Лексичне значення відображається у корені, до якого приєднуються префікси та суфікси, що разом становлять основу слова. Граматичне значення відображається у закінченні. Це значення, звісно, відображається й на інших морфемах, але на закінченні – більше за все, тому воно перебуває окремо від основи, котра повʼязана зі значенням лексичним (де корінь – його ядро, а префікс та суфікс додаються до нього для того, щоб надати значенню нових відтінків). Комбінація цих морфем і становить слово у певній формі та з певним сенсом. Частіше за все з написанням слів в українській мові проблем немає, адже буквений ряд досить чітко передає звуковий. Однак, інколи виникають складності з правописом. Наприклад, незрозуміло, який голосний у ненаголошеній позиції слід вписати у слові або який приголосний. Один з найнадійніших способів перевірити правильність написання того чи іншого слова – використати так звані перевірні слова. Суть цього явища в тому, щоб підібрати не будь-яку іншу словоформу, а таку, де та літера, яка викликає сумніви, була зрозумілою, і стало очевидним, яку ж букву треба написати. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься підбирати перевірні слова. На екрані міститься зображення певного слова – іншого для кожного етапу завдання. Під ним міститься набір з кількох інших слів, які подібні до нього, але лише одне дозволяє перевірити складний момент. Наприклад, у слові «сестра» наголошеним є останній склад. Ненаголошена «е» наближається за звучанням до «и». Для того, щоб перевірити правопис, треба вибрати той варіант подібного слова, що містить перший склад наголошеним, наприклад, «сестри», спрощуючи вибір.
Пов'язані стандарти
